Біла Блюзка
Слова: Костянтин Павляк
Музика: Костянтин Павляк
тіпа ритм-енд-блюз

1.Біла блюзка, волосся русяве,
Пишні груди , усмішка лукава.
Як же ти дійдеш одна додому, | (2)
Коли вся аж сонна від утоми.

2. Я тобі піджак свій позичу,
Ти замерзла - тобі це не личить.
Проведу тебе, чому - не знаю, | (2)
По нічній алеї до трамваю.

Приспів:
Коли ти поруч - все у мене валиться із рук.
Коли ти поруч - серденько моє "тук-тук-тук-тук",
А як тебе нема - то життя моє - тюрма,
І в кінці тунелю темная пітьма.

3. Ти послухай, що я придумав :
Кожна пісня свої має струни,
Кожне море має свою річку, | (2)
Кожний місяць має свою нічку.

Приспів.

==========================================

З Новим Роком !
Слова: Костянтин Павляк
Музика: Костянтин Павляк
тіпа новорічна

Серед різних свят
У світі є одне,
Коли кожен кожному брат,
Й ніхто до ранку очей не зімкне.

І всі тоді стають
Слабкі, немов дітлахи,
І зникає в поглядах лють,
І миряться вороги.

Приспів:
З Новим Роком -
Всюди усмішки ясні,
З Новим Роком-
Хай звучать нові пісні !

До мене ти прийдеш
У білому вбранні,
І як дві тисячі років назад
Удвох до ранку пробудем одні.

З тобою віч-на-віч
Увесь цей час проведем,
Нехай ця вічна Новорічна ніч
Нас поверне в Едем.

Приспів.

Мете надворі сніг,
А в келихах- шампань,
У ньому мед мрій, спогадів гріх
І попіл наших бажань.

Приспів.

================

Закотилася сонця тарілочка...
Слова: Костянтин Павляк
Музика: Костянтин Павляк

1.
Закотилася сонця тарілочка,
Соловейко затьохкав в гаю.
Під копитами тріснула гілочка, -
Завтра я загину в бою.

Завтра я увійду в історію,
І для мене зупиниться час,
І з портрета, нашвидкруч намальований
Буду вічно дивитись на вас.

2.
Нагострив я об камінь шабельку,
Підкувавв вороного коня,
Не боюся я бою ні крапельки,
Тільки жаль недожитого дня.

Завтра все вже буде по-новому,
Хтось загине, а хтось – на коні,
Тож підіймемо чаші, панове, ми,
Щоб ця доля дісталась мені.

3.
Скільки ще доведеться нам битися,
Щоб нарешті настав вічний мир,
Щоб нарешті вони зрозуміли всі,
Що тут смерть їх чека, не ясир,

Що земля наша стане могилою
Для усіх, хто приходить з мечем,
І від гніву нащадків Гатилових
Вже нікуди й ніхто не втече.

4.
Закотилася сонця тарілочка,
В очеретах – то сич, то сова.
Закінчилися мед та горілочка,
Від думок аж тріщить голова.

"Та невже в нас не вистачить пороху? -
Донеслось з Гуляй-Поля в пітьмі, -
Завтра ми не загинем від ворогів,
Вороги хай здихають самі!"

***
5.
Закотилася сонця тарілочка,
Соловейко затьохкав в гаю.
Під копитами тріснула гілочка,
Вчора я не загинув в бою...


===============