Монна&Ліза
Слова: Костянтин Павляк
Музика: Костянтин Павляк
Я нарешті все про себе взнав,
І про те, коли і ким я був :
Переходив Рубікон,
Ім'я мав Наполеон,
На "Титаніку" тонув... І Америку відкрив я,
І ненароком розробив дуст,
А ще раніше – колесо,
Й нашептав мадам Тюссо,
Щоб вона зліпила мій бюст... Часто згадую про те, як
Штурмом брав я Теночтітлан,
І ацтекшу не одну
Мав тоді я за жону,
А Кортес був мій друган. Над горами пролітав я,
По пустелі сорок літ йшов,
Океани - острови ,
Вершники без голови,
Перші поцілунки й перша кров... Я набачився всього, аж
Все набридло, наче шансон ,
Люди, коні, кораблі,
Арбалети і шаблі,
Монна Ліза й море інших монн... Я знайшов собі нарешті рай,
Тож зніміть із мене цей дар,
Сонце сіло за Дніпром,
Тепло пахне молоком,
Й поцілунок її – нектар... 18.06.2005 р.
( написана мною в день мого 41-річчя)
| 
